середа, 7 квітня 2010 р.

теракти в московському метро

29 березня цього року Москву знову струсонуло: в годину пік на двох станціях московського метрополітену пролунали вибухи. За офіційними даними загинуло близько 40 чоловік. Як стверджують очевидці, загиблих (і, звісно, поранених також) було набагато більше. Я телефонувала сестрі, яка мешкає в Москві, аби переконатися, що з нею та її сім'єю все гаразд. На території Росії було оголошено траур, відбулися громадянські панахиди за загиблими.
І вкотре, тепер уже Прем'єр-міністр РФ, звернувся до "туалетної" термінології: «мы должны выковырять террористов со дна канализации на свет божий». Пам'ятаєте, ще в 1999 році він же пообіцяв терористів "мочить в сортире". Особисто мене не дивує блатний лексикон другої(?) людини в державі - яка держава складалася сторіччями, такі і керівники. Лякає інше - як не грозиться Кремль терористам, а вибухи лунають, як і лунали. І нікого нізвідки не "виколупали" і не "замочили", і якщо рахувати з того самого 1999 року, то вже був і Беслан, і Норд-Ост, і всі ці битви були програні терористам. Про те, кому вигідна ця війна, не писав і не говорив лише лінивий, тож не моя справа робити висновки. Я всього-навсього просторікую.
Наприклад, останні терористки були родом не з Чечні, якою в Росії лякають маленьких діток, і не з Грузії, якою лякають навіть дорослих. А з Дагестану, тобто з автономної країни, яка входить до складу Російської Федерації. Отже, терористичні акти в Росії влаштовують її ж громадяни. Цікаво, з якого дива? Росія ж така благородна, наприклад, врятувала "нещасну" Південну Осетію від "злої" Грузії. Чи довго чекати на теракти від мешканців цієї республіки?
Я спробувала поглянути на цю проблему з іншого боку. І я побачила 17-річну дівчину, яка за законами більшості цивілізованих країн вважається неповнолітньою дитиною, яка в свої 17 залишилася вдовою. Яка захотіла помститися за смерть свого чоловіка. Зауважте, за законами її віри помста не лише припустима, а й необхідна. Винуватців смерті чоловіка вона, звісно, не могла дістати - вони сидять за кремлівськими мурами, з охороною. Тому і лунають вибухи на вулицях, в будинках, школах, метро. Можливо, владні мужі звернуть увагу і припинять війну. Блажен, хто вірує...
Я не виправдовую тероризм, але закривати очі на його причини і виставляти терористів тупими зомбованими людьми, які служать Всесвітньому Злу - просто злочинно. Як мовиться, не бійтеся вбивці - він може лише вбити, не бійтеся зрадника - він може лише зрадити, бійтеся байдужого - це з його мовчазної згоди нас зраджують і вбивають.

вівторок, 24 листопада 2009 р.

Павло Лунгін "Царь"

Другий день ходжу під враженням від перегляду цього фільму. На фоні сьогоднішньої російської загальної вєлікодєржавной істерії ця картина виглядає білою вороною. Чи не вперше за останні роки піднято питання конфлікту влади і совісті. Не можу писати далі - всі слова видаються фальшивими і непотрібними. Це треба бачити.